Моя колекція (обережно, дуже особисте)/Моя коллекция (внимательно, очень личное)

Среда, 12 Августа 2009 г. 23:56 + в цитатник
simply_the_grey все записи автора В колонках играет - Анiчка - Мамцю моja премелена

Пляшки я розпочав збирати в середній школі. Ходив з торбою дворами, пивницями та смітниками, і оцим ремеслом заробляв собі кишенькові гроші. Як зараз не сором колишньому професору копирсатись у сміттєвому баку, так і я, асфальтове породження великого мегаполісу, зовсім не переймався думкою, що мене хтось помітить із знайомих. До майбутньої стипендії ще було далеко, а студентом я пляшки не збирав, стипендії вистачало, мені багато не треба. І от, років 12 тому, одна київська чічка мені подарувала пляшку. Чому чічка? Хіпі тоді звали квітами життя. Ми трохи дружили. Вона власноруч зробила з пляшки хіпі-мотанку і подарувала мені на пам'ять.

Бутылки я начал собирать в средней школе. Ходил с сумкой дворами, пивнушками та мусорниками, и вот этим ремеслом зарабатывал себе карманные деньги.Как не стыдно сейчас бывшому профессору рыться в мусорном баке , так и я, асфальтовое порождение большого мегаполиса, совсем не проникался мыслью, что меня кто-то заметит из знакомых. До будущей стипендии еще было далеко, а студентом бутылки не собирал, стипендии хватало, мне много и не надо.И вот, 12 лет тому назад , одна киевская чичка мне подарила бутылку. Почему чичка? Хипи тогда называли цветами жизни. Мы немного дружили. Она собственными руками сделала из бутылки хипи-мотанку и подарила мне на память.



Залишив я пляшку з найкращої в цьому році питної води. Вона справді мені подобалась більше за інших та й ще неабияка особливість - п'єш її, і співати водночас можна.

Оставил я бутылку с лучшей в этом году питьевой воды. Она действительно мне нравилась больше , чем другие и еще какая особенность – пьешь ее, и петь одновременно можна.




Тлом для таких сюжетів завжди були вкриті зеленим гіллям дерева, тихий вітерець і трохи захмарене небо, з якого сонце тільки починає вимандровувати на захід. Вона вже порожня. Спустошилась трьома вечорами перед блакитним екраном.

Фоном для таких сюжетов всегда были укрытые зелеными ветвями деревья, тихий ветерок и немного облачное небо, с которого солнце только начинает путешествие на запад. Она уже пустая. Опустела трема вечерами перед голубым экраном.



Український надпримітив. Рекордний за кількістю споживання цього року. Ті, хто в мене читає щось, навіть не уявляє, як швидко порожніє пляшка медовухи за відповідями на їх коментарі.

Украинский надпримитив. Рекордный за количеством употребления в этом году. Те, кто еще что-то читает у меня, даже не представляет, как быстро пустеет бутылка медовухи на ответы на их коментарии.



Три роки я мав щастя вчитись в СКГТУ, найлюбішій подарунок хлопцям з гуртожитку це була вона, на світлинці. Перед вживанням кожен милувався червоним перчиком, мабуть щось подумки порівнював.. Символ юних років, які вже на схилі, - заспиртований червоний перчик.

Три года я имел радость учится в СКГТУ, самый любимый подарок парням с общежития это была она, на карточке. Перед употреблением каждый любовался красным перчиком, наверно только про себя сравнивал. Символ юнных лет, которые уже на закате, - заспиртованый красненький перчик.



Дві пляшки зберігають дари джерела істини. Це вже на крайній випадок. Може статися, що подальше життя стане невимовно складним питанням. Навколо кажуть економічна криза, а я вбачаю кризу в нестачі свіжих думок і в відчутті жалю за надшвидким плином часу.

Две бутылки сохраняют дары источника истины. Это уже на крайний случа. Может случится, что дальнейшаяя жизнь станет неймоверно тяжелым вопросом. Кругом говорят экономический кризис, а я вижу кризис в нехватке свежих мыслей и в ощущении сожаления за слишком быстро текущем временем.




В цих пляшках витиснений сік з мого мозку. В нашій країні всьому головою залишається хліб. І все, що робиться з нього. Це життя. Сало – то вже ознака достатку, я не кожного дня маю на столі сало. Так ще й свиней запросто можуть звинуватити у зраді і розстріляти в місцевому Дем'яновому лазі. І народ змовчить. Не всі навчились вчасно подавати голос, і щоб згодом було не соромно. Отже на сало надії мало.

В этих бутылках выжат сок с моего мозга. В нашей стране всему головой остается хлеб. И все , что делается с него. Это жизнь. Сало – эта уже признаки достатка, у меня не каждый день на столе есть сало. Так еще и свиней могут запросто обвинить в измене и растрелять в местном Демьяновом лазе. А народ промолчит.Не все научились вовремя подавить голос, и что после не было стыдно. То есть на сало надежды мало.



Ще одну надію маю. Невелику, та яка ж вона може бути, коли люди подеревіли. Старі культурні діячі, а бережуть рівновагу свого існування, як яйце невмирущого чахлика. Не треба нічого, все одно всі помремо. Не байдужістю таке зветься, а якось по-іншому, боязко перелаштуватись всередині, боязко втратити грунт і поплисти набережною Амстердаму. А може таки знайдеться, з ким вийде грунтовно порадитись? Дві пляшки чекають.

Еще одну имею надежду. Небольшую, да какая ж она может быть, если люди подеревенели. Старые культурные деятели , а не берегут равновесие своего существования, как яйцо кощея безсмертного.Не надо ничего , все равно все умрем. Не равнодушием такое называется, а как-то по другому, страшновато перестраиваться всередине, страшновато потерять почву под ногами и поплыть по набережной Амстердама. А может все-таки найдется, с кем выйдет обстоятельно посоветоваться? Две бутылки ждут.



Козацький полковник всередині порожній, таким він трапив до моїх рук з інтернет-аукціону, я не міг залишити поза своєї уваги таку поважну особу, теперь треба з'ясувати, з якого полку, з якого часу. Своєрідна шоколадна пляшка вивезена з яремчанського народного ярмарку, мені сподобалась продавчиня, я три дрібнички примітив, і на її запитувальний погляд купував чергову, а ще за чверть години третю. Ото кайф – досхочу намилувався, і з подарунками пішов.

Козацкий полковник всередине пустой, таким он попал в мои руки с интернет – аукциона, я не мог оставить без внимания такого уважаемого человека, теперь надо выяснить с какого он полка, с какого времени. Своеобразная шоколадная бутылка вывезенная с яремческой народной ярмарки, мне понравилась продавщица, я три безделушки приметил, и на ее вопросительный взгляд покупал следующую, а еще за четверть часа третью. Вот кайф- вдоволь налюбовался , и с подарками ушел.



Ці важки коробки з пляшками містять подарунки від Альони. Вони контрабандою прилетіли з королівства Обами. 6 років тому я відшукав її на донбасських териконах, проїздивши півдня на таксі, місто Макеєвка заплутане і вкрите пострадянським порохом, люди там ледь помітні. А тепер вона відома американська фотомодель, а днями може замандрує в Україну в якості шоп-туристки.

Эти две тяжелые коробки с бутылками содержат подарки от Алены. Они контрабандой прилетели с королевства Обамы. 6 лет тому назад я ее нашел ее на донбасских просторах , проездивши полдня на такси, город Макеевка запутаный и укрытый постсоветской пылью, люди там мало заметны. А теперь она известная американская фотомодель, а на днях приедит в Украину в качестве шоп-туристки.



Праворуч свідок останніх часів радянської Риги. Щоб добути його, а рівно і будь-який алкогольний напій, наприкінці 80-х років треба було з 14-ї години займати величезну чергу, і такий стан речей по всьому Союзу. В Ставрополі я натренувався втиратись у довір'я місцевих п'яниць, і за невимушеню розмовою просувався до божої Бахуса матері за прилавком десь впродовж 40 хвилин, а в Ризі таке щастя мені не світило, до того ж я там був чужий. Довелось познайомитись з місцевим алкоголіком-москалем, який вже знав звичай. В обмін на зекономлений час пляшка обійшлась у дві ціни, та я завжди час цінував вище за гроші. Ліворуч сучасний варіант всесвітньо відомого латиського сувеніру. У звичайній маленькій продуктовій крамничці тихого, спокійного і мальовничого міста Даугавпілс він був придбаний за 5 латів.

По правой стороне свидетель времен советской Риги. Что б добыть его, а так же и любой алкогольный напиток , в конце 80-х годов надо было с 14 – ти часов занимать огромную очередь, и такой порядок вещей по всему Союзу. В Ставрополе я натренировался входит в доверие местных пьяниц, и за непринужденной беседой пробирался к божей Бахуса матери за прилавком где-то в течении 40 минут, а в Риге мне такое счастье не светило , тем более я там был чужой. Пришлось познакомиться с местным алкаголиком – москвичом , который уже знал обычай. В обмен на сэкономленное время бутылка обошлась в две цены, но я всегда ценил время больше чем деньги. По левой стороне современный вариант всемирно известного латышского сувенира. В обычном маленьком продуктовом магазинчике тихого , спокойного городка Даугавпилис он был куплен за 5 латов.



Спогад про західно-німецького винороба-трударя. Там, де тихоплинна річка Mosel просуває молочні хвилі через середньовічне місто Cohem, живуть цілі династії виноробів. Мене запросили до підземної зали, в якій можна приймати королів, і під розповіді про історію кожного сорту вина я потягував великий келих. Історії були довгими і цікавими, але келихи ще більшими і чарівнішими на смак. Історій було багато. Незбагненною насолодою згадується поєднання винних букетів бездоганної якості з оповіданнями про іх народження і життя в дубових діжках. Виповзав на білий світ я важко і неохоче. Ноги ніби залишились під великим стільцем. Тримав пляшку Ріслінгу. Це в нас Ріслінг – жахливе кислятиння, але не в німців.

Воспоминание про западно-немецкого винодела-трударя. Там, где тихая речка Mosel продвигает молочные волны через средневековой город Cohem, живут целые династии виноделов. Меня пригласили в подземный зал, в котором можна принимать королей, и под рассказы про историю каждого сорта вина я потягивал большой бокал. Истории были длинными и интересными, но бокалы еще большими и волшебными на вкус. Историй было много. Непостяжимым наслаждением вспоминается сочетание винных букетов безупречного качества с рассказами про их рождениями и жизнь в дубових бочках. Виползал на белый свет я тяжело и неохото. Ноги вроде бы остались под большим стулом. Держал бутылку Рислинга. У нас Рислинг – ужасная кислятина , но не у немцев.



Генетична пам'ять предків і деякі події сьогодення залишили мені вельми скептичний погляд на північного сусіда нашої країни. Але теперішня Росія має такі кутки, де не відчувається характерна пиха Московського князівства. Я мав нагоду бути гостем цікавої землі Далекий Схід, де живуть усурійські тигри і наші земляки-тигролови. Люблю художні одкровення Івана Багряного, а ще більше кіно, зняті за його романами. 9 днів я спостерігав за життям міста Владівосток.

Генетическая память предков и некоторые события нынешние оставили мне скептический взгляд на северного соседа нашей страны. Но у теперешней России есть такие уголки , где не ощущается характерная чванливость Московского княжества. У меня была возможность быть гостем интересной земли Дальний Восток , где живут усурийские тигры и наши земляки-тигроловы. Люблю художственные откровения Ивана Багряного , а еще больше кино, снятое поего романам. 9 дней подряд я наблюдал за жизнью города Владивосток.



І наостаннє три урочисто-святкові. Колись був возив подібні у гості в інші країни і до Львова, а майже рік їх у продажу не було, і от раптово викинули в Сільпо, витрусив гаманця, але забрав.

И напоследок, три торжественно-праздничные. Когда-то привозил похожие в гости в другие страны и во Львов, а почти год их в продаже не было, и вот внезапно выбросили в Сильпо, опустошил кошелек, но забрал.

Метки: пляшки/бутылки